Микола Зеров
Класики
Ви вже давно ступили за поріг
Життя земного, лірники-півбоги,
І голос ваш — рапсодії й еклоги
Дзвенить у тьмі Аїдових доріг.
І чорний сум, безмовний жаль наліг
На берег наш, на скитські перелоги…
Невже ж повік не буде вам спромоги
Навідатись на наш північний сніг?
І ваше слово, смак, калагатія
Для нас лиш порив, недосяжна мрія
Та гострої розлуки гострий біль.
І лиш одна ще тішить дух поета,
Одна відроджує ваш строгий стиль —
Ясна, дзвінка закінченість сонета.
15.12.1921
И русский перевод:
Уже давно ступили за порог
Земного бытия, поэты-полубоги.
И голос ваш, размеренный и строгий,
Звенит во тьме Аидовых дорог.
И чёрный мрак всем грузом скорби лёг
На скифский брег, на наши перелоги.
Ужель вовек нам не найти дороги
К сокровищам рапсодий и эклог?
И ваше слово, вкус, калагатии,
От нас, заброшенных в снега глухие,
Бегут, как сон, как солнечная пыль.
И лишь одна врачует скорбь поэта,
Одна ваш строгий возрождает стиль —
Певучая законченность сонета.
(перевод Б. Лившица)